«А Козачок-то засланный!»: Брудна історія політичного засланця від науки Ярослава Козачка. Частина 2

02 марта 2018

2190

«А Козачок-то засланный!»: Брудна історія політичного засланця від науки Ярослава Козачка. Частина 2

Брудними плямами в псевдонауковому житті Ярослава Козачка його біографія не обмежилася. Поповненням бруду й карколомності в стрибках провінційного доцента стала його політична діяльність.

За свідченнями самого Ярослава Козачка, відбитими в його анкеті, він у «1994 році – кандидат в депутати Верховної Ради України по одномандатному Чортківському виборчому округу № 365.  З 1996 року – член Ліберальної партії України, засновник Тернопільської обласної організації. У 1998 році кандидат у депутати Верховної Ради України по одномандатному Бучацькому виборчому округу № 165. З 1999 року – член Ліберальної партії України (оновленої), керівник Центрального апарату партії, із 2001 року по 2003 рік – Голова Політвиконкому ЛПУ(о). У 2002 році на виборах до Верховної Ради України очолював виборчий список ЛПУ(о)». Як бачимо, політичні амбіції провінційного доцента Ярослава Козачка роздувалися відповідно до його наукових амбіцій: чим більше наукової «ваги», тим більше політичних і масонських претензій.

Співвіднесення факторів «наукова вага» і «політичні та масонські претензії» Ярослава Козачка

*Захисник ідей «Партії регіонів»

Масонська зірка

Найбільшої соціальної ваги в ролі засланого в політику козачка Ярослав Козачок досяг, добровільно прийнявши «ранг кавалера Командорського Хреста Ордену Святого Станіслава» з усіма правами та привілеями цього ступеня. Варто уявити собі лише на мить те, яку чорну брудну пляму у своїй неоднозначній біографії поставив доктор філологічних наук, професор-літературознавець Ярослав Козачок. Знав би, не ставив би такої плями і не платив би шалені гроші, але…, мабуть, не знав, що вступив у майже масонську ложу, яка за зізнаннями експертів, є позазаконною в Україні й усьому світі.

Більше того, орден св. Станіслава є проросійською нелегітимною організацією, яка має лише 4 ступеня. В Україні дехто пріор Павло Вялов придумав ще один ступінь – 5-й – найнижчий, яким нагороджуються чиновники й відомі в Україні можновладці (наприклад, Л. Кравчук, Д. Табачник), військові (О. Кузьмук), співаки (Т. Повалій, А. Лорак), спортсмени (Я. Клочкова), науковці (В. Кремень), прокурори (М. Потебенько, В. Піскун), міліціонери (Ю. Кравченко) та деякі їхні дружини (Людмила Кучма).

Так вже Ярославу Козачку захотілося мати восьмиконечну зірку, що ніколи було зазирнути в мережу й поцікавитися справжніми прихованими цілями цієї незаконної організації. Що робити: «охота пуще неволі», як зазначають російські патрони Ордена св. Станіслава. Але попри непереборне марнославне бажання бути серед VIP-осіб українського політикуму Ярослав Козачок не помітив чергового ляпаса у майбутньому від своєї брудної та карколомної долі.

Справа з придбанням тепловізорів для АТО

Не помітив Ярослав Козачок власних брудноплямних помилок й у своєму палкому бажанні сформувати імідж патріота й волонтера України під час збирання зі студентів Національного авіаційного університету коштів для придбання, нібито, приборів нічного бачення (тепловізорів), яких потребували українські вояки на передовій в АТО.  Ініціатором збору грошей для придбання тепловізорів для 25-ї авіаційної дивізії ЗСУ став Микола Кулик – ректор НАУ від 2009 до 2015 року.

Сам ректор Кулик був трохи розумнішим за провінційного козачка й не взявся за безпосереднє збирання копійок із незабезпечених студентів власного вишу. Доручив таку фінансово хливку справу своєму заступнику – першому проректорові Максиму Луцькому (від 2009 року до 2015 року), який заснував «Благодійний фонд Максима Луцького» (далі – Фонд) за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, б. 5, офіс 537.

Не важко здогадатися про те, хто став «призначений» «уповноваженою особою» і «підписантом» Фонду: авжеж, славнозвісний Ярослав Козачок.

Скриншот фрагменту витягу з Єдиного державного реєстру з інформацією про «Благодійний фонд Максима Луцького».

Кулик і Луцький порадилися й вирішили: «Хто в НАУ проректор із виховної роботи? Козачок! От він і буде «збивати» гроші зі студентів!». На тому й зійшлися.

Гроші зі студентів зібрали чималі. Виникає логічне запитання: «Чи придбали коштовний тепловізор для бійців 25-ї авіаційної дивізії ЗСУ? Про це невідомо й дотепер… А наш засланий маргінальний Ярослав Козачок знову на свою макітру має нову брудну пляму в біографії. Ну не щастить, сіркові, не щастить…

Перший проректор (від 2009 року до 2015 року) Максим Луцький, мабуть, не знав на який рахунок збирати гроші студентів, що вони отримували, як премії та потім змушені були повертати керівництву НАУ. І знову тут «випливає» горезвісна постать брудного по самі вуха провінційного засланого Ярослава Козачка.

Тепер бруд героя нашого розслідування аж виплескується з величезного кубку людського терпіння, оскільки Ярослав Козачок сміливо й бездумно приймає на себе роль засновника/бенефіціара юридичної особи «Соціальна ініціатива Максима Луцького» (далі – Ініціатива).

Скріншот фрагменту витягу з Єдиного державного реєстру з інформацією про юридичну особу ГО «Соціальна ініціатива Максима Луцького».

Саме на рахунок одного з таких Фондів й Ініціатив тихенько й незаконно «капали» сльозні грошенята студентів. Про це свідчить смс-листування Олексія Клочківського та Христини Васько. У згаданому листуванні мова йде про повернення премій, які виплачувалися регулярно. Практика досить розповсюджена серед довірених і «прикормлених» окремих «кращих» студентів у київських вишах.

Брудний герой нашого розслідування засланий провінційний Ярослав Козачок очевидно має пряме відношення до певної фінансової схеми з поверненням «преміальних» грошей студентів, про що свідчать скріншоти фрагментів смс-листування Клочківського, Серкова й Васько, які обговорюють проблему повернення премій та вирішення з «козачком» питання про невиплату премій «25-м людям», а також про тих, хто «мутить» із грішми, що виділені на «КОМАНДУ».

Справа про декларацію статків Ярослава Козачка за 2015 рік

Не дивним було б, якщо наша інформація про Фонди й Ініціативи, про псевдопреміювання студентів, що випливає під час розслідування, стосувалася лише брудної біографії заплямованого з ніг до голови засланого Ярослава Козачка. Але ж розплескування вкрай заповненого смердючою рідиною огидного кубку Ярослава Козачка починає бруднити його доньку Олександру, яка ще до повноліття мала на власному рахунку $ 13 200 США (або за курсом 27 грн за $ 1 США – 356 400 грн).

На наш докір щодо статків неповнолітньої Олександри Козачок її бридкий тато – засланий провінційний Ярослав Козачок міг би відповісти: «Я заробляв гроші, як проректор і створив невеликий запас доньці».

Після такої уявної відповіді провінційного тернопільського засланого Ярослава Козачка в уважного й здогадливого читача одразу виникає запитання: скільки ж треба років накопичувати гроші з проректорської зарплати, щоб назбирати доньці аж 356 400 грн?».

Припустимо, що зарплата проректора НАУ впродовж 60 місяців її обіймання (від 1.09.2010 року до 15.08.2015 року) у середньому  дорівнювала 10 000 грн.

Елементарний розрахунок дозволяє з’ясувати таке:

356 400 грн : 10 000 грн = 35,644 (або 35,6 місяців).

Отже, наш брудний засланий проректор Ярослав Козачок впродовж 35 місяців при гіпотетичній середній зарплаті 10 000 грн не їв, не пив, за квартиру не сплачував, одяг не купував, дні народження не святкував, у відпустки за кордон не вивозив родину, дружині й собі не купував одяг і взуття…, а накопичував доньці на «чорний день».

Тоді виникає наступне логічне запитання про те, а звідки ж $6’300 доларів США у Марії Василівни – мами засланого Ярослава Козачка? А звідки в самого горе-доцента з Бучача й провінційного марнославного проректора Ярослава Козачка ще $7’500 доларів США? У сумі статки мами й Ярослава Козачка сягають показника $13’800 доларів США, а разом із запасом доньки – $13’800 доларів США + $13’200 доларів США = $27’000 доларів США (або за курсом 27 грн за $ 1 США – 729 000 грн).

До числа фінансових брудних плям у біографії засланого тернопільського Ярослава Козачка варто віднести придбання ним у 2007 році київської квартири №462 загальною площею 106,2м2 у будинку №5, що по вул. Лебедєва-Кумача, інформація про яку вказана в декларації. Вартість квартири сягала 128 719 грн (на момент придбання 22.03.2007 року). За плечима горе-доцента з Тернопільщини вже було п’ять років перебування на посаді проректора НАУ й відкрилися нові фінансові «горизонти» на високих посадах головного консультанта-інспектора та заступника завідувача відділу Секретаріату Президента України.

Саме посади в Секретаріаті Президента України (на той час В. Ющенка) і широка мережа знайомств в істеблішменті дають можливість засланому Ярославу Козачку за три роки (від 22.03.2007 до 18.05.2010) збагатитися й докупити (19.05.2010 і 13.07.2010) два об’єкти нерухомості загальною вартістю 626 890 грн.

Лише тепер у нашому розслідуванні стає зрозумілим той факт, що тернопільському доценту Ярославу Козачку для накопичення 1 527 809 грн знадобилося 8 років (від 2007 року до 2015 року) без урахування вартості автомобіля «Фольксваген Пассат» 2006 року виробництва, який наш горе-герой придбав 27.12.2016 року. І лише тепер варто згадати про розмір зарплати за 2015 рік засланого Ярослава Козачка, яка сягає 553 988 грн.

Пересічний проректор пересічного Тернопільського вишу має державні 14-16 тис. грн за місяць (або 168 000 грн – 192 000 грн на рік). Проректор НАУ Ярослав Козачок у середньому за 2015 рік за місяць отримував (порахуємо) 553 988 грн : 12 місяців = 46 165 грн. Зауважимо, що 2015 рік – другий рік АТО на Сході України, вимагав від кожного пересічного українця по 1% від зарплати. Свій 1% відсоток від щомісячної зарплати провінційний тернопільський доцент Ярослав Козачок, перебуваючи на посаді проректора НАУ, сплачував.

Останній факт міг би створити уявлення про Ярослава Козачка, як про чесну й гідну людину, але… нікуди не подінеш і не заховаєш той бруд, що вже всмоктався всіма фібрами непорядної душонки засланого з Бучача козачка. Проте, 1% воєнного збору за Ярослава Козачка сплатив ВУЗ, як його роботодавець, тож приписувати таке досягнення йому, думаємо, не варто.

Наші оцінні судження аргументуються прикрими фактами в справі з незаконним будівництвом на території НАУ й незаконним отриманням у 2006 році, за інформацією Антоніни Чундак та Іллі Кротенка, квартир Миколою Куликом та Ярославом Козачком.

Далі буде…

Автор: Єгор Сініцин