Подвійне життя родини Гавришів

29 января 2018

208

Подвійне життя родини Гавришів

Готуючи це розслідування, ми переглянули тисячі сторінок публікацій, інтерв’ю, виступів Гавриша на телебаченні, з однією метою, дізнатися, а яким бізнесом володіє Степан Гавриш, що дозволяє йому та його дружині Інні Володимирівні нажити такі статки, про які ми розповімо нижче.

Як згадує сам Гавриш в інтерв’ю газеті «Сегодня» 11 лютого 
2000 року, сім’я, в якій він народився, жила небагато – мама працювала в колгоспі, а батько був ковалем. Сім’я, як стверджує Гавриш, практично не мала грошей, і жила за рахунок власного домогосподарства.

Після закінчення Харківського юридичного університету, де він навчався з 1972 по 1976 рік, був аспірантом з 1976 по 1979 рік, та працював викладачем у 1979-1992 роках, з 1992 по 1998 рік він очолював засновану ним юридичну фірму ЗАО «Інюрполіс» та був президентом аудиторської фірми «Глобус». Оце і весь тернистий бізнес-шлях останнього.

У 1998 році С. Гавриш стає народним депутатом України, державним службовцем і працює на державній службі до 18.11.2011 року, аж поки колишній Президент України Віктор Янукович своїм Указом не звільнив його з посади 1-го заступника Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України.

За весь період роботи на державній службі, підпрацьовуючи ще й у Національній юридичній Академії ім. Ярослава Мудрого, а також в комерційних структурах, як то «Юрінком інтер», ТОВ «Одісей», «Видавничий дім «Ін Юре Концерн», Степан Гавриш офіційно отримав за ці роки аж 1,4 млн. грн. заробітної плати. Правда ще є депутатська пенсія, яку Степан Богданович отримує з 2011 року. От і всі статки.

Можливо на нього продовжує працювати заснована ним у 1992 році фірма «Інюрполіс»? Так ні. В інтерв’ю газеті «Факти» 18.05.2007 року Гавриш розповідає журналістові, що фірму, яка має значну нерухомість, він залишив своїй дочці від першого шлюбу Тетяні.

Можливо друга дружина Гавриша – незаконно народжена дочка арабського шейха? Знову ні. Народилась в Харкові, батьки звичайні люди. Та й офіційні статки не вражають.

Розпочинала свою «кар’єру» Інна Володимирівна Бондаренко помічником народного депутата Гавриша С.Б. на громадських засадах. Це вже потім її перевели на роботу на платній основі. Її офіційні статки за період з 1998 по сьогоднішній день становлять близько 360 тис. грн., причому 200 тис. грн. отримано нею з кишені ТОВ «Мена-Авангард», де вона згідно документів є власником.

Хоча, як ми встановили в ході цього розслідування, керує цим господарством та фактично є його власником особисто Гавриш Степан Богданович. Та і взагалі все, що має Гавриш зареєстроване на дружину, помічника, водія  тощо. Сам Степан Богданович, як кажуть, «голий як сокіл».

Так які ж статки має сім’я Гавришів, чим вона користується, на чому їздить? Перелік цього буде, ми думаємо, неповний, але вражаючий.

Щоб не втомлювати читача, надаємо сканкопію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що належать 
Інні Володимирівні Гавриш.

Хоча нашому читачеві, як ми думаємо, буде цікаво те, що криється за сухими квадратними метрами.

1. Нежитловий будинок площею 11 487,7 м2  в м. Києві по вул. Малинській, 3. Це складські приміщення, що здаються в оренду. Вартість оренди 1 м2 в м. Києві сягає від 120 до 180 грн. в місяць. Отже 11 487*150 (середня вартість) = 60 тис. доларів США в місяць*12 = 720 тис. доларів в рік.

2. Земельна ділянка площею 2 га  та вантажний термінал загальною площею 11 607 м2. Це логістичний центр на автодорозі Київ-Ковель. Надходження коштів на рік аналогічні.

3. Земельна ділянка площею 0,15 га у м. Борислав Львівської області. Тут родина Гавришів проводить свої Новорічні та різдвяні канікули. Зрозуміло, що живуть вони не в землянках, а у великому будинку, мають гостьовий будинок, опалювану газом теплицю, загони для домашньої живності, заплаву, в якій нереститься форель, баню, сауну, на вулиці купель з підігрівом і навіть власне природне джерело з лікувальною водою.

4. Два нежитлових приміщення в смт. Нікіта м. Ялта, які за призначенням є апартаментами, придбаними в будівельній фірмі нинішнього голови Верховної Ради окупованого Росією Криму Константінова В.П. 
На сьогоднішній день їх вартість Гавриш С.Б. оцінює в 1,5 млн. євро кожний. За таку ціну вони виставлені ріелторами на продаж.

5. Житловий будинок в смт. Козин в житловому масиві «Краєвид» загальною площею 1 539 м2. Окрім нього за велетенським парканом на березі одного із рукавів Дніпра знаходяться будинок для охорони, обов’язкові будівлі для домашньої живності, господарські будівлі, вольєр, елінг для яхти річка-море, підвали, погреби та басейн. Як видно з реєстру, помешкання досить «скромне» має тільки 147,5 м2 житлової площі. Все інше займають церква, тир, ще один басейн, з десяток туалетних кімнат, декілька кухонь, ліфт, кімната для зберігання зброї і т.д.  Загальна вартість будинку та допоміжних приміщень за оцінками спеціалістів сягає 35 млн. євро. Сама будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,75 га. А вартість Козинської земельки в цьому масиві оцінюється від 30 тис. доларів США за 
1 сотку.

6. Чотирьохповерхова квартира в кондомініумі по вул. Мельникова, 12 в м. Києві з двома паркомісцями. В реєстрі вона відсутня. Як і квартира в сусідньому багатоповерховому будинку, де зупиняються гості, що приїжджають до Гавришів.

Не менш вражаючим є і перелік транспортних засобів, якими користувалась та користується родина Гавришів.

За інформацією з відкритих МВС України реєстрів Гавриш І.В. є власником наступних транспортних засобів:

-         ГАЗ – 32212 «Рута»;

-         КАМАЗ – 65115 з причіпом;

-         Мазераті гранд кабріо;

-         Фольксваген мультіван;

-         Ленд ровер;

-         Автокран Краз – 65101;

-         Додж RAM.

До цього у неї у власності був і Порше-каньєн і Мерседес 220 GLA 4 Матік.

А ще сільськогосподарська техніка – трактори, комбайни, сіялки, віялки, борони, самохідні оприскувачі, сушарки, тощо, які в сукупній вартості тягнуть на мільйон доларів США.

А розпочинала вона зі скромного по нинішнім для неї міркам Лексус RX350, який Гавриш С.Б. потім подарував своєму тестеві.

Сам Гавриш після ДТП, в яке потрапив на трасі Київ-Харків, полюбляє Мерседеси. Після ДТП він пересів на Мерседес S 500L, потім S 500, а нині має Мерседес S63АМГ.

Для приховування себе, як реального власника транспортних засобів, Гавриш С.Б. використовує своїх «підручних» та водія.

Так, на свого помічника та юриста, якого він зробив ще й адвокатом, Олексія Олексійовича Козаченка, Гавришем було придбано автомобілі Тойота хайлендер та Мерседес бенц V250, а на водія – Тойота Прадо.

Взагалі роль Козаченка О.О. у нашому розслідуванні виявилася дуже цікавою. Окрім автомобілів, на ньому значиться зареєстрованим 
ТОВ «Екогенерація» та Київський місцевий осередок Всеукраїнської громадської організації «Громадське об’єднання «Думай». І якщо про громадську організацію ми не знайшли нічого цікавого, то ТОВ «Екогенерація» була замішана в кримінальних справах, які фігурували по Дарницькій ТЕЦ.

З Гавришем же Козаченко О.О. познайомився ще з часів роботи в Апараті Верховної Ради.

Після того як Гавриш програв вибори по мажоритарному округу в Харківській області, він прилаштовував Козаченка О.О. помічником до свого компаньйона по Дарницькій ТЕЦ, народного депутата V та VI скликань Сандлера Дмитра Михайловича, а після свого призначення на посаду 1-го заступника секретаря РНБОУ перевів в апарат Ради своїм помічником. Після звільнення з апарату РНБОУ Гавриша, Козаченко О.О. також звільняється. Гавриш забирає його до себе помічником, паралельно реєструючи на нього ТОВ «Екогенерація», де останній являється директором та підписантом, «наколядувавши» собі майже 400 тис. грн. заробітної плати, фактично працюючи в офісі Гавриша С.Б., виконуючи його доручення, забаганки і не тільки … Для зменшення витрат на утримання Козаченка О.О. з власної кишені з серпня 2016 року його поставили на додаткову «відгодівлю» в ТОВ «Мена –Авангард», де він офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату.

До речі в ТОВ «Мена-Авангард» отримують додаткові надбавки до тих коштів, які Гавриш платить з кишені, ще й офіційний фінансист Гавриша Череміскін В.Ф., дружина Інна, хатній робітник Духота Л.В.

А що робити йому бідному?

Жити на  три будинки (Київ, Конча-Заспа, Східниця), мати по няні кожній дитині, а їх у Степана Богдановича та Інни троє, мати такий парк автомобілів. Помічники, водії, няні, репетитори, прибиральниці, охоронці, просто сім’ї, які живуть та утримують їх нерухомість – всім треба платити. 
А це не сотня-дві доларів – а десятки тисяч. Тому хоч маленька, але віддушина для Гавришів – це «Мена-Авангард». І людям платять, і екологічно чистих продуктів привезуть, і гроші можна відмити. Взагалі «Мена-Авангард»  — це окрема тема, до якої ми повернемося пізніше.

А зараз все-таки повернемося до початку: чому подвійне життя і звідки гроші?

Спілкуючись з людьми, які мали долю зустріти на своєму шляху Гавриша С.Б., читаючи публікації як його, так і відносно його, ми і зробили такий висновок.

З однієї сторони – скромна людина, гламурний політик, інтелектуал, борець за правду, нищівний критик влади, антикорупціонер і т.д.

З другої сторони – зразок пристосуванця в українській політиці, негідної людини, яка використовує будь-які методи для власного збагачення, не гребуючи нічим, оббираючи, використовуючи адміністративний, правоохоронний та судовий ресурси, будь-кого – чи то свого компаньйона, чи найманого робітника.

Почалося це ще в далекі 2000 роки, коли Гавриш намагався просунути в мери м. Чугуєва кандидата на прізвище Здор, фінансуючи його передвиборну компанію. А після програшу намагався повернути витрачені на нього кошти.  Та так, що той передчасно помер.

Інша ситуація пов’язана з Дарницькою ТЕЦ.  У вузькому колі Гавриш розповідає, що цей стратегічний для м. Києва об’єкт він фактично подарував нинішнім своїм компаньйонам – Дмитру Сандлеру та Анатолію Шкрібляку, залишивши собі лише 25%. Як це було, ніхто мабуть не взнає, але те, що Гавриш «кинув» при цьому свого колишнього помічника Віктора Станіславовича Рафальського, якому обіцяв 10% у статутному капіталі ТЕЦ — за всю ту чорнову та ризиковану для життя і здоров’я роботу по виведенню станції із комунальної в приватну власність, знає багато причетних до цієї оборудки людей.

Зрозуміло, що ми не стоїмо на стороні «кинутого» Гавришем Рафальського, адже вони обоє, як і інші причетні до цієї оборудки, заслуговують кримінальної відповідальності за це. Хоча за що дякувати Рафальському? Адже не задарма знатний юрист – конституційник з 1998 по 2006 рік був членом, а потім заступником голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України. Мабуть допомогла посада «прихватизувати»  ТЕЦ.

Іншим потерпілим Гавриша С.Б. став бувший мер м. Васильків Київської області Іващенко С.Г. Сам далеко несвята людина мав нещастя позичити у незаможної дружини Гавриша 1,6 млн.доларів США. І хоча, як заявляє Іващенко С.Г., він повернув ці гроші Степану Богдановичу Гавришу відповідно до графіку погашення інвестованих коштів, спочатку рішенням Васильківського міськрайсуду Київської області, а потім апеляційними судами Київської області та м. Києва останнього було зобов’язано виплатити майже 26 млн. грн. Козаченку Олексію Олексійовичу.

Ви спитаєте, а при чому тут Козаченко О.О.? В даному випадку Гавриші започаткували схему передачі права вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, яку будуть використовувати і в подальшому.

Іващенко намагався через суд довести незаконність відступлення права вимоги за договором позики, укладеним між Гавришем С.Б. та Гавриш І.В., посилаючись, що договір є удаваним, є завуальованим договором факторингу, однак фактором не може бути фізична особа. Однак спочатку Дарницький районний суд м. Києва, а потім і Апеляційний суд м. Києва стали на сторону Гавришів.

Далі на шляху Гавриша став громадянин Німеччини Лаукамп Берхард, він же засновник та директор ТОВ «Музична хвиля».

У 2011 році Гавриш С.Б. звернувся до нього з питання облаштування власного маєтку в селищі Конча-Заспа системою «Розумний дім». Як завжди Гавриш використав перевірену схему – ми серйозні люди, довіряємо один одному, ось вам аванс, пишіть розписку, договір укладемо потім, технічні умови будемо готувати разом в процесі роботи.

І Лаукамп Берхард розпочав роботу: підготував технічний проект, замовив матеріали, знайшов кваліфікованих виконавців і т.д. Щонедільно особисто Гавриш спільно зі своїми людьми, що здійснювали технічний нагляд за веденням будівельних робіт на об’єкті, проводив наради з німцем та його спеціалістами. Проект постійно змінювався Гавришем в режимі «сім п’ятниць на тиждень». І це не тільки по «розумному будинку». Так і будівництво будинку велось.

30 квітня 2013 р. Л. Берхард отримав від Інни Гавриш кошти в сумі 100 000 євро за хитро виписаною розпискою (доктор, професор і академік особисто писав). Після цього 1 червня того ж 2013 року ще 200 000 євро вже по іншій розписці, якій навіть ієзуіти можуть позаздрити. Адже розписка була виписана таким чином, що фіксувала загальну вартість проекту в сумі 700 000 євро та його завершення у строк, що не перевищував середини четвертого кварталу 2013 року.

23 вересня 2013 року Берхард, як добросовісний бізнесмен з Німеччини, не розуміючи, що відносно нього готується «кидок», підписав інший документ (розписку), в якому було зазначено, що отримані кошти він має використати для придбання обладнання на облаштування системи.

Після цього розпочалась атака на Лаукампа Берхарда зі сторони 
Гавриша – обладнання не таке, система не створена, терміни не дотримані, листи-відповіді, акти огляду системи і суд.

Після майже річного розгляду справи Обухівський районний суд Київської області стягнув з Берхарда Лаукампа та ТОВ «Музична хвиля» майже 34 млн. грн. Апеляційний суд також став на сторону родини Гавришів. А інше і бути не могло. Адже з 2004 по 2010 рік Гавриш С.Б. був членом Вищої Ради юстиції України. І зрозуміло, що величезна кількість суддів різноманітних судів щиро, хоч і не безкоштовно вдячні Степану Богдановичу.

Такий ось бізнес: дали 300 000 євро, забрали майже 1,5 млн. доларів США і мають хоч і не завершену, але на 80% вже створену систему «розумний дім».

Не гребував Степан Богданович «кидалово» і на незначні суми. Незначні для нього та його дружини. А для тих людей, з якими він домовлявся про певні роботи, а потім не розраховувався, шукаючі ті чи інші причини – зроблено не в термін, не так як я хотів, не тієї якості тощо, вони були значними. І таких не один і не два, а десятки.

Але як боротись, як відстоювати своє – договорів немає, домовленості усні, а совість – це для них, а не для Гавриша.

Аналізуючи судові рішення, прийняті на користь родини Гавришів про стягнення коштів, ми зацікавились ще одним.

30 серпня 2016 року Печерський районний суд м. Києва розірвав договір між Гавриш С.Б. та Бобровським О.Ф. на придбання автомобіля Мерседес-бенц 250 V класу та стягнув з останнього на користь Гавриша С.Б. 
3 млн.грн. А от автомобіль Мерседес-бенц 250 V класу, зареєстрований 
6 вересня 2016 року на вірного Гавришу «посіпаку» Козаченка Олексія Олексійовича, до цього часу зареєстрований за останнім, і 
Бобровському О.Ф. не повернутий.

Використовуються родиною Гавришів рішення судів і для легалізації коштів.

Показовим є заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2017 року, яким зобов’язано стягнути з Путінцева Євгена Валерійовича на користь Гавриш І.В. 238 842 доларів США. Путінцев Є.В. є засновником, бенефіціаром, директором та підписантом ТОВ «Нерудбудпостач», яке зареєстроване за місцем проживання родини Гавришів в м. Києві по вул. Мельникова, 12. А ще він є директором Харківської обласної громадської організації «Центр прикладного соціально-політичного аналізу», яка активно використовувалась Гавришем під час своєї боротьби з Дмитром Шенцевим під час виборів до Верховної Ради України у 2012 році.

У 2010-2011 роках Гавриш С.Б., надихнутий своїм компаньйоном по Дарницькій ТЕЦ Сандлером Д.М., розпочав активний пошук вкладення «чесно» зароблених тяжкою працею грошей в аграрний бізнес. Але витрачати кошти на його придбання на ринкових умовах для нього було «западло», таким чином тільки «лохи» поступають. Потрібен фермер, бажано бідний, але чесний, порядний, належним чином юридично не обізнаний. Такий знайшовся в Чернігівській області. На його пошук нам не знадобилось багато часу. Ми пішли перевіреним шляхом і звернулись до реєстру судових рішень. І все знайшли. Наша поїздка до м. Мена увінчалась успіхом. Там ми познайомились з Володимиром Прищепою, який один з усіх «кинутих» Гавришами людей не тільки зустрівся та поспілкувався з нами, а й погодився щоб його прізвище могло бути опубліковане.

Політик-пристосуванець, член фракції НДП (1998-1999), член депутатської групи Відродження регіонів (1999-2000), блоку «За єдину Україну» (2002), «Демократичні ініціативи» (2002-2004), позафракційний захисник кандидата в Президенти В.Ф. Януковича (2004-2005), СДПОУ (о) 
(з 12.2005) Степан Гавриш організував схему рейдерського захоплення статутного капіталу сільськогосподарського підприємства ТОВ «Мена-Авангард», що в Менському районі Чернігівської області, з використанням судів. Розраховував він і на правоохоронні органи. Але тут поки що не склалось.

Степан Богданович поклав око на це підприємство ще на початку 
2012 року. Тоді воно мало 1,5 тисячі гектарів  орної землі, спеціалізувалося на вирощуванні зернових, картоплі, а також розвивало тваринництво. 
1 400 голів великої рогатої худоби забезпечувало місцевим аграріям прибутки від реалізованого молока та м’яса. Щоправда, прибутки ті були невеликі, але й боргів селяни не нажили. Коли головою кооперативу став один із співзасновників товариства Володимир Прищепа, справи пішли на краще. Завдяки залученню нових фахівців та застосуванню передових технологій вдалося підняти урожайність та до 2 300 голів збільшити поголів’я великої рогатої худоби.

- Ми прагнули розвиватися та зберегти робочі місця, — згадує Володимир Прищепа. – Для цього необхідно було залучати інвестиційні кошти. Був інший варіант – звільнити людей, вирізати худобу, придбати два комбайни та розвивати рослинництво, яке не потребує ні таких затрат, ні такої кількості робочої сили. Я на це не пристав. Адже все життя прожив у Мені, і тут помирати буду. Не хочу, щоб люди згадували мене злим словом.

Саме в цей час на обріях підприємства і виник як майбутній інвестор Степан Гавриш. У 2012 році за моєї допомоги на свою дружину він викуповує 51 відсоток майнових паїв ТОВ «Мена – Авангард». Побачивши перспективу, також придбав комбайн, трактор та сівалки. Однак, цю техніку не поспішав передавати на баланс підприємства, а оформив її як поворотну допомогу.

- Відразу домовилися з Гавришем про те, що я веду господарство, домагаюся оптимальних результатів, примножую землі підприємства, залучаю фахівців, а він, як і інші співвласники, отримує від цього прибуток, — продовжує розповідь Володимир Прищепа. – З’ясовується, що ще тоді в нього виник задум прибрати підприємство до рук. Однак, у статуті  чітко було зазначено, які б інвестиції не заходили сюди, частка власності співзасновників не змінюється. І тому Гавриш зрозумів, для того щоб розмити мою частку необхідно змінити статут, що в подальшому він і зробить.

Звісно, що Степану Богдановичу необхідно було прибрати не зовсім зручного засновника та директора Володимира Прищепу. Викликавши його до себе, попрохав аграрія поступитися посадою молодому директорові, та запропонував йому здійснювати загальний нагляд за підприємством.

Хоча за керівництва Володимира Прищепи на 2 700 гектарів було збільшено   площі орної землі, яке обробляло ТОВ «Мена – Авангард». Дійне стадо стало більшим ніж на тисячу голів. Таким чином, товариство здавало лише за добу 17 тонн молока, що було кращим показником у районі.

І тут уже новий директор отримує команду від Гавриша в будь-який спосіб знайти компромат на Прищепу та розмити його статутну частку в підприємстві. На товаристві Гавриш проводить свій аудит, який «накопав» на колишнього  директора  два мільйони доларів збитків, завданих ТОВ.

У такій ситуації Володимир Прищепа ще в березні 2016 року написав заяву про вихід із складу товариства та отримання своєї майнової частки. На що Гавриш відповів, що ще не готовий до цього. Адже не встиг зменшити статутну частку Прищепи.

Ну, а далі Степан Богданович проводить свої збори, на які вже не запрошують Прищепу. Під час цього зібрання призначають нового директора підприємства та вносять зміни до статуту, внаслідок яких з документа вилучають пункт про те, що додатковий внесок не впливає на розподіл часток.

- Також Степан Гавриш заводить у статутний капітал товариства свою поворотну допомогу. Більше того, її оцінюють з врахуванням інфляції в доларовому еквіваленті. От і вийшло, що техніка, яка відпрацювала три роки, стала коштувати втричі дорожче, ніж коли її купували. Безумовно, це є порушенням чинного законодавства, — роз’яснює ситуацію Володимир Прищепа. – Таким чином у підприємства виникла штучна заборгованість перед Гавришом у сумі понад мільйон доларів. Нині підприємство заганяється в борги, беруться непотрібні кредити, за які купується те, без чого можна було б і обійтися в скрутний період.

От лише не сподівався колишній віце-спікер Верховної Ради, доктор, професор та академік, що «селюк Прищепа», як він неодноразово його зневажливо називав, буде запекло відстоювати в судах як свої права, так і права своїх односельців на робочі місця на рідній землі та гідну оплату праці. Більше того, нині для Гавриша «запахло смаженим». Адже у його діях вбачається не лише банальне рейдерство, а й шахрайство з фінансовими ресурсами та підробка документів. Ну, а чого ж не зробить Богдан Степанович заради такого ласого сільськогосподарського шматка. Адже ринкова ціна цього успішного підприємства складає не менше 10 мільйонів доларів США. Навіщо платити дивіденди співзасновникам, якщо товариство можна просто прибрати до рук?

Наразі Володимир Прищепа  відстоює право на свої 35% статутного капіталу ТОВ «Мена-Авангард» в господарських судах. Поки правда безуспішно. Але він щиро вірить, що правда переможе. Він вірить і в те, що не всіх суддів можна купити.

По факту незаконних дій очолюваної Гавришем С.Б. групи осіб щодо привласнення та розтрати майна ТОВ «Мена-Авангард», що завдало йому шкоди в особливо великих розмірах, Прищепа В.Ф. звернувся до Генеральної прокуратури, а потім і Президента України. За заявою Прищепи В.Ф. ГПУ зареєструвало кримінальне провадження.

Прокуратурою Чернігівської області розслідування справи взяте на контроль і є надія, що правда переможе.

Окрім цих справ, Національною поліцією відносно Гавриша С.Б. та його «посіпак», за заявами Прищепи В.Ф. розслідуються кримінальні провадження по факту захоплення земельних ділянок, що належать останньому.

До речі, пам’ятаєте, в схемі з мером Іващенком С.Г. Гавриш використав схему передачі права вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів? Так от ситуація з розпискою на 1,5 млн. грн. аналогічна.

Гавриш С.Б. за договором про відступлення права вимоги передає нібито борг Прищепи В.Ф. своїй дружині, яка передає цей борг в статутний капітал ТОВ «Мена-Авангард». А далі справа рук юристів Гавриша…

Рішенням загальних зборів ТОВ «Мена-Авангард» від 26.06.2017 року, яке до речі оскаржується в господарських судах, заява Прищепи В.Ф. від 02.06.2017 р. про вихід з товариства задоволена. От тільки не отримав він при цьому, маючи право на 35% майнових прав господарства, яке оцінюється в 10 млн. доларів США, нічого, ні копійки. Класика!

Вікіпедія зберігає для нас вирази Гавриша, якими він намагається сформувати свій позитивний імідж. Один з них такий: 

Висновки робити Вам, шановні читачі.

Сергей Никонов, «ОРД»