Моше Кантор: “Путін подавиться Донбасом!

15 августа 2017

699

Моше Кантор: “Путін подавиться Донбасом!

Замість того, щоб відповідати на неприємні запитання: “Що ви будете робити з Донбасом?”, він почав розповідати про Медведчука, згадувати вірші Лермонтова, згадувати вірші Шевченка. Зрозуміло, що він готувався і до цього варіанту, повідомляє Моше Кантор (президент ЕЕК) в ексклюзивном інтерв’ю газеті ЦІЛКОМ ТАЄМНО.

Мені здається, що він спрацював, неввічливо кажучи, під дурника. Питають, як там росіяни страждальці на Донбасі, а він замість цього починає говорити про націоналізм, книги. Я побачив те, що він інкорпорувати ці дві самопроголошені території не збирається. Він не пояснив, чому, але дав зрозуміти між рядків, що це територія України, і нехай вона з нею сама розбирається.

Цією заявою він сильно розчарував російську патріотичну громадськість, яка весь час чекає чому-те, що Путін буде діяти в рамках того, що називається примордиальной концепцією ідентичності, яка визначається етнічною спорідненістю, оскільки це наші, росіяни, то їх потрібно обов’язково взяти в Росію, до себе. Насправді, ідентичності нації будуються не на примордиальной ідентичності, а на конструкционистской. Росіяни, які живуть в Україні, відчувають себе громадянами України, і ця нова громадянська ідентичність формується не на етнічному принципі, а на лояльності до єдиної держави. І в даному випадку Володимир Путін допоміг створенню нової ідентичності української нації, яка оформилася з різних етнічних груп.

А наші патріоти всі чекають, що там ж страждальці під “укрофашистами”. Тут у Путіна дуже невигідне становище. Де живеться краще руським людям? У Харкові, де їх “переслідує” “укрофашисты” або “жидобандеровцы”, в Одесі, Дніпропетровську, Києві, де їм “забороняють говорити по-російськи”, чи на Донбасі, над яким простягнута рука “руського світу”? Ось де? На це питання він відповісти не може. Більш того, він не може відповісти на питання, чому цих відданих захисників “російського світу” числом 3 мільйона він ніяк не прийме в братні обійми. Тому доводиться розповідати байки про Медведчука, Шевченка, Лермонтова і блакитні мундири – ухиляється від відповіді. Крізь зуби прозвучало, що це українська територія, а за цим стоїть: я не хочу наражатися на ще один цикл санкцій від Заходу і подальше загострення конфлікту.

Що стосується Криму, про який в цей раз говорили мало, то скільки можна радіти, що “Крымнаш” – отрадовались, похмелились. Тепер починається період каміння з неба: за 9 місяців 2014 року Крим коштувала російському бюджету 125 млрд рублів, в 2015 році – теж 125 млрд рублів (хоча 30% суми вдалося погасити за рахунок місцевого бізнесу), у 2016 році – приблизно стільки ж. Грошей у Росії все менше, та ще і санкції важким тягарем лягають, а тут ще треба витрачати гроші на “ДНР” і “ЛНР”, на будівництво Керченського мосту. Загалом набігає досить багато. А хвалитися особливо нічим – життя краще не стає. Навпаки, навіть гірше стає. Якщо стало краще, але грошей витрачаємо більше, а ситуація не стає – скільки можна говорити, що “Крим – наш”. По ідеї, в такий державницької концепції Росії, раз ми територіями приросли – значить стали багатшими. Але в житті виходить навпаки – ніби Крим такий чудовий відтяпали, “повернули руські землі”, а жити після цього стало гірше: продукти дорожче, а зарплати менше. Ось це в голові середньої людини не укладається, хоча, це абсолютно зрозуміло – за задоволення треба платити. Але Путін не може сказати: ми вас злегка обдурили, хлопці, ви думали, що це підйом з колін, а це придбання зайвої гирі на шию. Тому він вважає за краще нічого не говорити на цю тему, а прямо брехати йому не хочеться – схоплять за руку.

Україну втратили в примітивному сенсі слова. Найближча країна по мові, по культурі – 300 років пліч-о-пліч, а потім горщик про горщик. Тепер це років 20 буде самий агресивний і недоброзичливий сусід. Це що, велика перемога? Отримали Придністров’ї між перш нейтральною Україною, а тепер жорстко протистоїть Україною. Нове Придністров’я отримали на 1000 кілометрів ближче до Москви. Можна скільки завгодно сміятися над Україною і говорити, що вони “хохли і скакуни”, але вони отримали безвиз, а російські громадяни не отримали.

politica-ua.com