Реванш в судейской системе или «незаменимый» Пасенюк

13 июля 2017

2582

Реванш в судейской системе или «незаменимый» Пасенюк

Пока внимание народа отвлечено на громкую кампанию по снятию депутатской неприкосновенности – происходит куда более опасная вещь. Те самые силы, что на протяжении многих лет разрушали судебную систему Украины пытаются «тихо и без пыли» сформировать состав Верховного Суда Украины. По сути, независимый суд – это фундамент демократического государства. Он важнее парламента, министров и даже Президента. Потому что именно Суд, Верховный и Конституционный способны выступать в качестве независимых арбитров в отношении деятельности высших органов власти. Соответственно, судьи, в особенности двух вышеназванных судов должны быть действительно людьми независимыми, принципиальными и неподкупными. Однако, сейчас никуда не девшиеся продажные судьи, обслуживавшие режим Януковича и виновные в гибели героев Небесной Сотни – пытаются воздействовать на работу конкурса по избранию судей Верховного Суда Украины. Один из подобных деятелей – одиозный судья Алекандр Пасенюк.

Если зайти в здание Высшего Административного суда Украины, то на четвертном этаже можно найти кабинет с надписью «Ассоциация административных судей». Председателем этой общественной организации является Александр Пасенюк. Он же и хозяин роскошного кабинета в здании Высшего Административного суда.

Поразительно, но человек, давно не являющийся судьей, человек дискредитированный как грубой работой на режим Януковича, так и махровым взяточничеством – имеет официальный кабинет в Высшем Административном суде Украины. При том, что сотрудники этого суда вынуждены работать в жуткой тесноте. Но главное не в этом. Главное в том, что именно этот кабинет превратился в своеобразный штаб по манипуляциям с составом новых судов. И нити из этого кабинета тянутся и в Администрацию Президента и во все украинские суды, в Генпрокуратуру и в ведомственное издание под названием «Судебно-юридическая газета». Всюду у Пасенюка есть кумовья, родственники, подельники, обязанные ему своими постами протеже. Это – незаметная, но вполне реальная судебная коррупционная мафия, которая никуда не делась и жаждет реванша. История Александра Пасенюка – это лучшая иллюстрация того, что Революция Достоинства не окончена и что враг – жив, хитер и опасен.

Лучше всего об этом персонаже написал Виктор Трепак, экс-первый заместитель Председателя  СБУ, начальник Главка «К» СБУ, который в свое время реализовал дело по известному судье Зваричу. И весьма много знает о его подельнике и покровителе – Александре Пасенюке.

Чому не тоне Пасенюк? Історія судді, незамінного для чотирьох президентів

Наприкінці квітня в Україні відбулася унікальна подія — скандально відомий Олександр Пасенюк втретє (!) набув статусу судді Конституційного суду.

Вперше це сталося 2011 року, коли підпорядкована Януковичу більшість Верховної Ради призначила Пасенюка суддею КС. Тоді не обійшлося без гучного скандалу — опозиція заявила про фальсифікацію результатів таємного голосування, зокрема через вкидання бюлетенів пачками. Але оскільки на той час влада в Україні зосереджувалася в одних руках, які й “заводили” Пасенюка в КС, то він без жодних перешкод заходився “охороняти” Конституцію.

Однак відразу після Революції Гідності в лютому 2014 р. парламент звільнив його (разом із Головіним, Маркуш, Колосом і Овчаренком) з посади судді КС за порушення присяги. По суті, їм інкримінувалося сприяння Януковичу в узурпації влади ухваленням потрібних для цього рішень КС. Але не минуло й півроку, як Пасенюк (на відміну від інших чотирьох “братів по нещастю”) повернувся до КС.

Це сталося за рішенням Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), головою якого Пасенюк був упродовж восьми років — з 2004-го по 2011-й. Тодішній голова КС Баулін (також рекомендований парламентом до звільнення з посади судді КС за порушення присяги) оперативно своїм розпорядженням удруге затвердив Пасенюка в статусі судді КС. Баулін поспішав, бо за кілька днів Пасенюку виповнювалося 65 років — граничний вік для перебування на посаді судді КС.

Таким чином Пасенюк не лише був юридично реабілітований за інкриміноване йому порушення присяги, а й отримував можливість піти у відставку з величезною пенсією — 30—40 тис. грн. Але парламент після тривалих перипетій у липні 2016 р. звільнив його не у відставку, а у зв’язку з досягненням 65 років. Пасенюк з такою підставою звільнення миритися не став, бо тоді пенсію йому призначили б на загальних підставах і він втратив би гарантії недоторканності. І знову пішов до “свого” суду. Звісно, що ВАСУ не міг відмовити колишньому “своєму” голові і 24 квітня ц.р. визнав вказане його звільнення незаконним. І таким чином забезпечив третє “пришестя” Пасенюка в судді КС. Це при тому, що через півтора місяця йому виповниться 68 років, а за Конституцією він міг бути суддею КС лише до 65-ти.

Парадоксально, але факт! Однак щоб зрозуміти закономірність цього парадокса, треба детальніше зупинитися на постаті Пасенюка й особливостях судового процесу з його чергового повернення до КС.

Хто він, Олександр Пасенюк?

За версією Вікіпедії, О.Пасенюк — “державний діяч, розбудовник адміністративної юстиції в Україні, перший Голова Вищого адміністративного суду України, суддя Конституційного Суду України”. “За вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, за значні особисті заслуги у державному будівництві України” він нагороджений орденом Ярослава Мудрого (2008 р.) і отримав звання заслуженого юриста України (1999 р.).

Але це — парадна біографія, що фактично однакова у більшості “великих постатей” владної верхівки, на яких “розсипано” стільки орденів і звань, наче Україна є найрозвинутішою державою в світі.

Реальні вчинки Пасенюка, факти й події, що відбувалися за його участі чи навколо нього, зрештою, інформація, отримана мною під час роботи в СБУ, дозволяють “побачити” іншого Пасенюка — достатньо одіозну постать у публічній сфері, діяльність якої спричинила неоднозначні суспільні й правові наслідки. За кар’єрними переміщеннями його можна вважати типовим номенклатурником, який вдало перекочовував з Мін’юсту до Кабміну, з КМ до АП, з АП знову до МЮ. Він чудово почувався при Кучмі, Ющенку й Януковичу, виявився непотоплюваним і при Порошенкові. Його справжню сутність можна визначити за багатьма фактами та обставинами. Наведу лише чотири з них.

Передусім показовим є те, коли і як Пасенюк став “державним діячем”. А сталося це 22 грудня 2004 р., коли Кучма призначив його головою ВАСУ. Це був період завершення драматичних президентських виборів, коли до третього туру залишалося всього чотири дні і було очевидно, що перемагає Ющенко. Тому таке кадрове рішення президента, який відходив, виглядало дивним і поспішним. Насправді ж воно було добре продуманим. Ті, хто лобіював призначення Пасенюка, добре розуміли важливість і впливовість новоствореного вищого суду, як і адміністративної юстиції загалом. Тому “завести” на цю посаду “свою” людину для них було принципово важливо. Тоді у ЗМІ багато говорили й писали, що за цим рішенням стояв Медведчук, який очолював адміністрацію президента. Пізніше Пасенюка навіть почали називати людиною Медведчука.

Другий факт промовисто ілюструє Пасенюка як “розбудовника адміністративної юстиції” і його “високий професіоналізм”. Він датується 2009 роком, коли тодішній голова Верховного суду Онопенко ініціював питання про дострокове звільнення Пасенюка з посади голови ВАСУ.

Підставою для порушення цього питання стали результати вивчення у 2008—2009 рр. Верховним судом спільно з Радою суддів України стану організації та здійснення судочинства у ВАСУ та інших адмінсудах. За цими результатами президія ВСУ і президія РСУ ухвалили дві постанови (від 3 квітня та 13 листопада 2009 р.), якими констатували численні порушення головою ВАСУ Пасенюком вимог Конституції та законів, неналежне виконання і перевищення ним своїх повноважень, діяльність у незаконний спосіб, яка створила можливість для його протизаконного впливу на вирішення кадрових питань (включно з формуванням складу ВАСУ) та втручання у здійснення судочинства, зокрема у виборчих справах. Тоді було заявлено, що ВАСУ з гаранта законності перетворюється на загрозу демократичним виборам президента, а Пасенюк на посаді голови ВАСУ має “стійку схильність до ігнорування вимог законодавства та діяльності у не передбачений законом спосіб”, а тому його подальше перебування на цій посаді ставить під загрозу виконання адмінсудами їхніх завдань щодо здійснення правосуддя. Погодьтеся — висновок просто вбивчий!

Однак Пасенюк не лише не пішов з керівної посади достроково, а й залишився на ній навіть після закінчення строку його повноважень як голови ВАСУ. І це — той третій факт, який розкриває сутність цього “державного діяча” й орденоносця.

Річ у тому, що 22 грудня 2009 р. закінчився передбачений законом 5-річний строк перебування Пасенюка на посаді голови ВАСУ і за законом ці повноваження мав виконувати його перший заступник М.Сірош. Однак Пасенюк, як зазначалося в офіційних документах ВСУ і РСУ, самовільно продовжив собі строк перебування на вказаній посаді, протиправно привласнивши повноваження голови ВАСУ. Були звернення до президента, в яких наголошувалося, що в результаті незаконних дій Пасенюка організація діяльності ВАСУ “виведена із законного русла”.

Але Пасенюк продовжував керувати ВАСУ, бо мав потужну політичну підтримку. Тоді на його захист виступили міністр юстиції Оніщук, голова парламентського комітету з питань правосуддя Ківалов, інші чільні діячі Партії регіонів, яка вела до президентського престолу Януковича. На той час на Януковича як кандидата у президенти вже працювали ГПУ і СБУ, тому вони також долучилися до активної “опіки” ВАСУ. Янукович і Ко добре розуміли, що бажаний для них результат виборів доведеться відстоювати у ВАСУ.

З самовільно привласненими повноваженнями голови ВАСУ Пасенюк пробув аж до вересня 2010 року. А 2011-го, коли Янукович вирішив передати ВАСУ в руки істинному представникові донецького клану Темкіжеву, Пасенюка через парламент зробили суддею КС.

Пасенюк і справа судді Зварича

Четвертий факт, що також промовисто характеризує Пасенюка, пов’язаний з гучною кримінальною справою. Коли 2008 року ми документували протиправну діяльність голови Львівського адміністративного апеляційного суду Зварича, нашу увагу привернув його тісний зв’язок з Пасенюком. Цей зв’язок явно виходив за межі ділових стосунків і вказував на їхній особливий характер.

Було встановлено, що Пасенюк настійливо “пробивав” Зварича на посаду голови апеляційного суду попри заперечення секретаріату президента, який повертав йому матеріали, вказуючи на встановлення обставин, що унеможливлюють таке призначення. Але Пасенюк був наполегливим, і президент зрештою видав потрібний указ.

Невдовзі про особливі стосунки Пасенюка і Зварича почали говорити ЗМІ. З посиланням на процесуальні документи кримінальної справи за обвинуваченням Зварича вони повідомили про особисте визнання Зваричем фактів неодноразового давання ним хабарів голові ВАСУ Пасенюку. Були опубліковані копії протоколів допитів Зварича, які містили його власноруч написані свідчення про такі факти. Крім того, у депутатському запиті Григорія Омельченка, який він 2011 року спрямував генпрокурору Пшонці з проханням підтвердити оприлюднені факти про отримання хабарів Пасенюком і вжити належні процесуальні заходи, йшлося про щонайменше чотири епізоди давання Зваричем хабарів Пасенюку протягом 2006—2008 рр.: 30 тис. дол. — за переведення до Львівського апеляційного адміністративного суду і призначення його головою; 120 тис. дол. — за проходження документів на призначення головою суду в секретаріаті президента; оплата відпочинку, проживання й харчування Пасенюка та його друзів (до 10 осіб) у 2006—2008 рр. на території Львівської області; 140 тис. дол. — за вирішення справи щодо гранітного кар’єру (гроші передавалися в робочому кабінеті Пасенюка).

У цій справі було проведено допит Пасенюка, його очна ставка зі Зваричем, відтворення обстановки та обставин подій у робочому кабінеті Пасенюка, які фіксувалися на відео і в протоколах цих процесуальних дій.

Як людина, яка стояла біля витоків справи Зварича і здійснювала оперативне супроводження її розслідування, можу підтвердити, що слідчі “працювали” по Пасенюку. Понад те, вони були переконані в тому, що розслідування в цій частині має судову перспективу. Однак цього не сталося. За вказівкою керівництва ГПУ з матеріалами, які стосувалися Пасенюка, було пророблено певні юридичні маніпуляції — їх було виділено в кілька окремих справ і спрямовано для розслідування до прокуратур західних областей. Крім того, один із заступників генпрокурора відкликав постанови слідчих про проведення необхідних експертиз за цими матеріалами. Зрозуміло, що такого рішення керівництво ГПУ не могло ухвалити без вказівки з самого верху.

Вважаю, що нині є всі можливості для того, щоб “реанімувати” ці справи і провести їх повне, всебічне, об’єктивне розслідування, встановивши істину і поставивши в них правову крапку. Як на мене, у цьому має бути зацікавлений і сам Пасенюк, оскільки тоді він спростовував цю інформацію. Такої ж крапки потребує розслідування справи за переданими мною матеріалами “чорної бухгалтерії” Партії регіонів. У першому своєму інтерв’ю DТ.UA з приводу передачі вказаних матеріалів до НАБУ, я підкреслював, що вони “свідчать про участь у становленні режиму Януковича ЦВК, парламенту, судів, передусім Вищого адміністративного суду і Конституційного суду”. Як відомо, НАБУ і САП (а також ГПУ — за частиною переданих їй НАБУ матеріалів) певним чином займаються ЦВК і КС. А стосовно ВАСУ жодних повідомлень НАБУ і САП не робили, хоча з моменту передачі їм матеріалів минув уже рік.

А судді хто?

Але повернімося до останнього рішення ВАСУ, яким Пасенюка вчергове повернуто в крісло судді КС. Річ у тому, що за певними ознаками (які підлягають дослідженню компетентними органами) воно ухвалене складом суду, який за законом не міг цього робити. Бо до того складу входили судді, які мали конфлікт інтересів, що виключав їх участь у розгляді справи Пасенюка.

Закон (ст. 27 КАСУ) говорить про те, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, якщо він, зокрема, прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, а так само за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. За наявності вказаних підстав суддя зобов’язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі (ст. 30 КАСУ).

Постанову ВАСУ від 24 квітня 2017 р. від імені України ухвалили судді О.Калашнікова, Л.Черпіцька, Л.Гончар, А.Єрьомін і О.Донець. Конфлікт інтересів у цій справі вбачається щонайменше в трьох з них — Л.Гончар, О.Калашнікової та Л.Черпіцької.

Ці судді “прийшли” до ВАСУ за головування Пасенюка (2004—2011 рр.). Як голова ВАСУ він був безпосередньо причетний до формування складу ВАСУ, ініціюючи їх перехід до ВАСУ, підписуючи подання та інші документи, необхідні для обрання суддями ВАСУ. Обіймаючи найвищу адміністративну посаду у ВАСУ, Пасенюк видавав розпорядчі акти стосовно суддів ВАСУ, що стосувалися складу палат і колегій, відпусток і відряджень суддів, їх преміювання, нагороджень та накладення на них стягнень, мав стосунок до розподілу справ між суддями, вирішував питання щодо забезпечення їх квартирами тощо.

З указаної вище п’ятірки суддів у період головування Пасенюка до ВАСУ були обрані і працювали під його “керівництвом” Л.Гончар (обрана суддею ВАСУ в 2005 р.), О.Калашнікова (обрана суддею ВАСУ в 2010 р.), Л.Черпіцька (Шкляр) (обрана суддею ВАСУ в 2007 р.).

Відтак вони перебували від нього у певній залежності як під час претендування на посаду судді ВАСУ, так і під час роботи на цій посаді. Їхня доля значною мірою залежала від волі і ставлення до них Пасенюка. Отже, їхні з ним стосунки мали специфічний характер, а тому могли істотно вплинути на об’єктивність та неупередженість розгляду справи Пасенюка.

Видається, що за таких обставин ці судді мали взяти самовідвід у справі Пасенюка. Однак вони цього не зробили і, наскільки відомо, навіть не звернутися за відповідним роз’ясненням до НАЗК, що необхідно було зробити в разі виникнення сумнівів щодо наявності в них конфлікту інтересів. Таким чином, уже одним цим фактом поставлено під сумнів обґрунтованість і законність рішення у справі Пасенюка.

За неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а так само вчинення дій чи ухвалення рішень в умовах реального конфлікту інтересів встановлено адміністративну відповідальність (ст. 1727 КУпАП). Постановлення судового рішення суддею, який за законом не міг брати участі в розгляді справи, може також бути оцінене через призму ст. 375 КК, яка передбачає відповідальність за постановлення завідомо неправосудного рішення. Крім того, за законом порушення правил щодо самовідводу є однією з підстав дисциплінарної відповідальності судді, питання про яку вирішує Вища рада правосуддя.

Дисциплінарне провадження щодо вказаних суддів має бути проведене ще й з огляду на те, що у зв’язку з реформуванням судової системи ВАСУ “доживає” останні тижні. А його судді претендують або на вихід у відставку (з величезним довічним грошовим утриманням), або на переведення до складу нового ВС. Відомо, що до його складу намагалися потрапити судді Калашнікова і Єрьомін. Однак вони отримали менший за мінімально допустимий бал з іспиту і вибули з конкурсу на заміщення посади судді ВС. Як на мене, цей факт також ставить під сумнів обґрунтованість рішення ВАСУ щодо Пасенюка, оскільки воно ухвалене за участі суддів, які за висновком ВККСУ не мають належної професійної підготовки для роботи в суді касаційної інстанції (а наразі вони є суддями такої інстанції).

А на суддю Єрьоміна треба звернути особливу увагу — він може вважатися “спеціалістом” з повернення Пасенюка у крісло судді КС. Адже також за його участі ВАСУ в червні 2014 р. ухвалив рішення про незаконність звільнення Пасенюка з посади судді КС за порушення присяги. Тоді ВАСУ так хотів догодити своєму колишньому голові, що навіть вийшов за межі позовних вимог Пасенюка — усупереч закону він вирішив питання, які не були предметом розгляду в судовому засіданні. Тому навіть лояльна до Пасенюка адмінпалата ВС змушена була скасовувати і виправляти юридично недолугі рішення ВАСУ.

До речі, у трьох суддів ВАСУ (М.Зайцева, Е.Шведа і О.Веденяпіна), які розглядали справу Пасенюка 
2014 року, також вбачаються ознаки конфлікту інтересів, оскільки вони стали суддями цього суду за головування Пасенюка і працювали під його ”началом”.

Висновки

Рішення ВАСУ про поновлення Пасенюка у статусі судді КС має особливе значення для правової системи України і виходить далеко за межі приватних інтересів позивача — забезпечення йому солідної пенсії і гарантій недоторканності.

Це рішення може істотно позначитися на подальшій діяльності КС. По-перше, воно з’явилось якось дуже вчасно — тоді коли КС має визначитися зі своїм новим головою і голос кожного судді в цьому процесі є визначальним. Якраз на голос Пасенюка хтось може дуже розраховувати. По-друге, Пасенюк сам може очолити КС на невизначений час. Адже за законом у разі відсутності голови КС та його заступників (а наразі вони відсутні — ці посади вакантні) обов’язки голови КС виконує найстарший за віком суддя. А Пасенюк серед нинішніх суддів КС якраз і є найстаршим — за ним іде Баулін, який до рішення ВАСУ від 24 квітня й виконував обов’язки голови КС. Однак після набрання цим рішенням законної сили таке право отримує Пасенюк — хоч як це парадоксально, на цілком законних підставах.

Відтак принципового значення набуває питання, чи набрало вказане рішення законної сили. А це залежить від того, чи подала Верховна Рада на нього апеляцію до ВС. Якщо вона цього не зробила, то це означає, що таке рішення ВАСУ було освячене Банковою. Водночас неоскарження вказаного рішення виглядатиме дуже дивно з огляду на те, що проект скасованої ВАСУ постанови про звільнення Пасенюка у зв’язку з досягненням ним 65 років був внесений на розгляд парламенту самим його спікером — Андрієм Парубієм.

Фахівці-юристи можуть стверджувати, що чергове “заходження” Пасенюка до КС є вельми сумнівним з погляду легітимності набуття ним статусу судді КС, а тим більше його участі в розгляді справ та зайняття ним керівної посади в цьому конституційному органі. Але хто там “нагорі” колись зважав на легітимність, якщо треба було задовольнити свої кровні інтереси?

Віктор Трепак, для « Дзеркало тижня» 

После этой статьи авторитетного экс-сотрудника СБУ, по идее, Пасенюком должны были бы заняться компетентные органы и довести дело до конца. Но этого не произошло. Что лишний раз доказывает тезис Трепака о том, что подобные продажные судьи нужны всем без исключения украинским Президентам.

Затем появилось весьма предметное заявление Председателя Союза офицеров Украины Григория Омельченко в адрес главы НАБУ Сытника. 

СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ UKRAINIAN OFFICERS UNION 

Україна. 01021. Київ-21, вул. Грушевського, 30/1, оф. №325 Tel/fax +038 (044) 253-32-30, e-mail SOU325@ukr.net http://portsou.at.ua 

Ukraine.01021.Kyiv-21.Gruschevskogo str.30/1.of. №325 Р/Р 26000060591015. “ПРИВАТБАНК”, ЕДРПОУ 21705696, МФО 300711

Вих. М 40-с від «31» травня 2017р.

ОСОБИСТО

Директору Національного антикорупційного бюро України А.СИТНИКУ

03035, м.Київ, вул. Василя Сурикова, 3

Омельченка Григорія Омеляновича

01021, м. Київ,

вул. Грушевського, 30/1, оф. 325, м.т. 067-403-55-90

ЗАЯВА

Про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину,

передбаченого ч.3, ч.4 ст.368 (одержання хабара, повторно, в особливо

великих розмірах, службовою особою, яка займає особливо відповідальне

становище), вчиненого колишнім головою Вищого адміністративного суду

України Пасенюком Олександром Михайловичем

(подається в порядку ст.214 КПК України)

Шановний пане Директоре!

Звернутися до Вас з заявою мене змусили наступні обставини.

В першій половині травня поточного року екс-перший заступник голови Служби безпеки України Віктор Трепак опублікував статтю «Чому не тоне Пасенюк ? Історія судді, незамінного для чотирьох президентів» («Дзеркало тижня. Україна», № 17 від 12 травня 2017 року).

У публікації Трепак зокрема зазначив: «З посиланням на процесуальні документи кримінальної справи за обвинуваченням Зварича ЗМІ повідомили про особисте визнання Зваричем фактів неодноразового давання ним хабарів голові ВАСУ Пасенюку. Були опубліковані копії протоколів допитів Зварича, які містили його власноруч написані свідчення про такі факти

Крім того, у депутатському запиті Григорія Омельченка, який він 2011 року спрямував генпрокурору Пшонці з проханням підтвердити оприлюднені

факти про отримання хабарів Пасенюком і вжити належні процесуальні заходи, йшлося про щонайменше чотири епізоди давання Зваричем хабарів Пасенюку протягом 2006—2008 рр.: 30 тис. дол. — за переведення до Львівського апеляційного адміністративного суду і призначення його головою; 120 тис. дол. — за проходження документів на призначення головою суду в секретаріаті президента; оплата відпочинку, проживання й харчування Пасенюка та його друзів (до 10 осіб) у 2006—2008 рр. на території Львівської області; 140 тис. дол. — за вирішення справи щодо гранітного кар’єру (гроші передавалися в робочому кабінеті Пасенюка)…»

Дійсно, 2 грудня 2011 року на сесії Верховної ради України був оголошений і направлений Генеральному прокурору В.Пшонці мій

депутатський запит « Про перевірку оприлюднених засобами масової інформації матеріалів щодо неодноразового одержання колишнім головою Вищого адміністративного суду України (нині — суддя Конституційного Суду України) Олександром Пасенюком хабарів в особливо великих розмірах від колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича 1.С. та вирішення питання щодо порушення кримінальної справи щодо Пасенюка О.М. за частиною третьою статті 368 КК України, а також дачу правової оцінки слідчим та прокурорам Генеральної прокуратури України, які шляхом маніпуляцій з матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню Зварича І. С. забезпечили ухилення Пасенюка О.М. від кримінальної відповідальності».

Зміст запиту (у викладі або у повному обсязі) був опублікований у пресі та Інтернеті. Наприклад, газета «Україна молода» опублікувала дві статті під заголовком «Катав Зварич шефа на лижах» (07.12.2011р.) і «Хочу ділянку в Карпатах!» (21.12.2011р.).

Газета «Інформаційний бюлетень» (№ 43 від 8-14 грудня 2011 року) опублікувала витримки з запиту під назвою «Прошу Вас порушити кримінальну справу щодо судді Конституційного суду України Пасенюка О.М. за фактом неодноразового отримання хабарів…».

На сайті «Аналітика» (analitica.kiev.ua) розміщений повнй текст запиту.

У вересні 2011 року «суддя-колядник» Зварич був засуджений до 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна за одержання хабарів та вчинення інших злочинів.

У запиті були наведені «різні стосунки» між Зваричем і Пасенюком, в тому числі факти отримання останнім неодноразово хабарів від Зварича та інші обставини кримінальної справи.

Навожу текст свого депутатського запиту від 2 грудня 2011 року: «У продовж двох з половиною років (починаючи з червня 2009 року) у вітчизняних засобах масової інформації періодично оприлюднювалась інформація про неодноразове давання колишнім головою Львівського апеляційного адміністративного суду І.Зваричем хабарів колишньому голові Вищого адміністративного суду України О.Пасенюку.

Так, у червні-липня 2009 року багато засобів масової інформації з посиланням на процесуальні документи кримінальної справи по обвинуваченню І.Зварича повідомили про показання І.Зварича про неодноразове (чотири епізоди) давання ним хабарів голові Вищого адміністративного суду України

О.Пасенюку. Зокрема, вказувалось на факт передачі І. Зваричем О.Пасенюку хабара у сумі 140 тисяч доларів США, які І.Зваричем були отримані від голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду П. Черепія.

Також повідомлялося про те, що слідчими Генеральної прокуратури України були проведені очна ставка між І. Зваричем та О.Пасенюком, відтворення обстановки і обставин події (давання-одержання хабара) у службовому кабінеті О.Пасенюка за участю його та І.Зварича. У ході цих слідчих дій І.Зварич ще раз підтвердив дані ним на допитах показання про давання хабарів О.Пасенюку, детально розповів про предмет хабарів, час, місце та обставини їх давання.

За наявною інформацією, матеріали кримінальної справи з обвинувачення І.Зварича, які стосувалися епізодів давання ним хабарів О.Пасенюку, слідчим Генеральної прокуратури України за вказівкою тодішнього заступника Генерального прокурора України Р. Кузьміна спочатку були виділені в окреме провадження, а потім з ними було пророблено певні юридичні маніпуляції.

Окремі засоби масової інформації повідомляли, що ці матеріали з Генеральної прокуратури України було передано для розслідування до Тернопільської обласної прокуратури з тим, щоб їх «поховати». Це робилося для того, щоб вивести О.Пасенюка з під кримінальної відповідальності, «взяти його на гачок» і використовувати у політичних та бізнесових цілях. Як зазначило видання «Тиждень» (20 вересня 2011 р.), «…до порушення справи проти голови ВАСУ не дійшло — за нього заступилися впливові члени Партії регіонів, і після обрання Віктора Януковича президентом Пасенюк вдруге очолив Вищий адмінсуд, який вирішує долю виборів, мітингів і всіх взаємовідносин громадян з владними інститутами».

28 листопада 2011 р. телеканал ТВі у програмі «Знак оклику» на документальній основі оприлюднив детальну інформацію про одержання головою Вищого адміністративного суду України О.Пасенюком хабарів від голови Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відеоматеріал цієї передачі розміщений на сайті ТВі, а також 30 листопада 2011 р. оприлюднений інтернет-виданням «Українська правда». У цій публікації зазначається, що І.Зварич у протоколах його допитів власноручно засвідчив, зокрема, таке: «У жовтні-листопаді 2008 року, виконуючи вимогу голови Вищого адміністративного суду України я привіз Пасенюку О.М 140 тисяч доларів США, які передав йому у конверті жовтого кольору в його службовому кабінеті по вулиці Московській, 8 у місті Києві, повідомивши йому, що це гроші по справі гранітного кар’єру, про які я доповідав йому біля м. Мукачеве влітку-восени 2008 року» — йдеться у свідченнях І.Зварича.

«Він сказав, що йому все зрозуміло, зібрав зі стола конверт і положив у стіл. Після чого я вийшов з кабінету, а гроші з конвертом залишились у Пасенюка», — розповідав І.Зварич.

Також І.Зварич вказав на інші факти передачі ним грошей О.Пасенюку, а також розповів, що неодноразово оплачував відпочинок О.Пасенюка у Львівській області: «Взимку 2006-2007 років, виконуючи вказівки Пасенюка, я зустрічав його та організовував відпочинок у с. Славське Сколівського району

Львівської області, де він катався на лижах разом зі своїми друзями та проживав на базі “Динамо”, а я оплачував всі їхні витрати пов’язані з відпочинком… Зимою 2007-2008 року Пасенюк також відпочивав у Славському».

5 грудня 2011 р. на інтернет-сайті «Аргумент» опубліковано статтю Г.Семенця «Судья-«колядник» Зварич: как стать украинским судьей. Протоколы допросов», у якій містяться фотокопії протоколів допитів І.Зварича та наводиться їх зміст. Як випливає з цих матеріалів, на допиті 5 травня 2009 р. І.Зварич, зокрема, зазначив таке:

«В продовження показів, дата мною 30 травня 2009 р. бажаю дати покази з приводу призначення мене на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду України…

Під час поїздки на з’їзд суддів України восени 2005 р, перебуваючи в одному купе поїзда Львів — Київ № 92 я поділився з своїми планами, в той час з начальником територіального управління ДСА України у Львівській області Тертичним В.Г. Під час нашої розмови Тертичний В.Г. сказав мені, що є другом голови Вищого адміністративного суду України Пасенюка О.М. з яким він може відносно мене переговорити та повідомить мене про наслідки розмови.

Одночасно він сказав мені, що якщо ведеться мова про те, що мене крім судді призначать головою апеляційного суду, то я повинен підготувати для цього гроші. Суму він не уточнював, просив, щоб я визначився, що я можу запропонувати. На моє питиння чи це обов’язково Тертичний В.Г. відповів що в іншому випадку розмови з Пасенюком О.М. не буде, а також я повинен і його, Тертичного В.Г. також матеріально заінтересувати. Я повідомив йому, що в мене є мої власні 30 тис. доларив США, більше в мене немає і позичати я не буду.

Після цього зимою 2005-2006 років Тертичний В.Г. повідомив мене, що в нього відбулась розмова з Пасенюком О.М. і питання в принципі є узгодженим. Після чого я підготував потрібні документи, узгодив питання з головою апеляційного суду Государським В.Ф. про перехід в Адміністративні суди і відвіз документи у відділ кадрів Вищого адміністративного суду України. При співбеседі з Пасенюком О.М. мені було сказано, що розмова про посаду голови суду буде зі мною після того, як я пройду Верховну раду України і стану суддею апеляційного суду та дотримаюсь умов узгоджених з Тертичним В.Г.

Весною 2006 р. мене було обрано в числі інших суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.

Після цього, виконуючи умови, в які я був поставлений Пасенюком О.М. та Тертичним В.Г., весною 2006 року, я переговорив з Тертичним В.Г., який повідомив мене, що домовився з Пасенюком О. про мій приїзд в м.Київ та вирішення питання подання моїх документів на посаду голови суду. При цьому він мені сказав, щоб я взяв з собою гроші для Пасенюка О.М. та спитав мене, яку частину грошей я передам йому, за те, що він принципово узгодив моє призначення на посаду голови суду.

Весною 2006 р. я взяв 30 тис. доларів США, які були мої особистим зберіганням, і про які не знала моя сім’я, та в кабінеті начальника територіального управління ДСА України у Львівській області по вулиці

Чоловського 27 м.Львові передав Тертичному В.Г. на його вимогу 5 тис. доларів США. Гроші при передачі знаходились в конверті по 100 доларів кожна банкнота.

Тертичний В.Г. взяв передані мною йому гроші та підтвердив інформацію, що тепер я можу їхати до Пасенюка О.М. та передати Пасенюку О. гроші та узгоджувати питання вже з Пасенюком О.М. В домовлений день весною 2006 р. я приїхав у м. Київ, прийшов на вулицю Московська 8, де знаходиться Вищий адміністративний суд України. Перед цим 25 тис. доларів США я помістив в конверт в пачках по 10 тис. доларів США — 2, упаковок та 5 тис. доларів США — 1 упаковка, купюрами по 100 доларів США.

Цей конверт з грошима в сумі 25 (двадцять п’ять) тис. доларів США я передав Пасенюку О.М. весною 2006 року в його службовому кабінеті по вул Московській 8 м.Києва. На його вимогу, з метою подачі ним подання про призначення мене на посаду голови апеляційного суду. Гроші знаходились в конверті по 10 тис. доларів США — 2 упаковки та одна — 5 тис. доларів США банкнотами по 100 доларів, які я передав безпосередньо в руки Пасенюка О.М., а він поклав їх в робочий стіл.

При цьому Пасенюк О.М. зазначив, що на посаді голови я повинен чітко виконувати його вказівки, які стосуються конкретних справ, вразі його приїзду у Львів чи іншу область територіальної юрисдикції суду апеляційного займатися організацією його відпочинку та його друзів, співпрацювати з його другом Тертичним В.Г., пам’ятати, що одноразова дача грошей на посаду голови це не вирішення питання, періодично потрібно привозити гроші, які потрібні йому на різні організаційні потреби.

Після цього Пасенюк О.М. подав подання у Раду суддів адміністративних судів України на призначення мене головою Львівского апеляційного адміністративного суду, яке було позитивно вирішено Радою суддів та подав подання з Рішенням Ради Суддів Президенту України на моє призначення.

Однак вирішення цього питання в Секретаріаті Президента України затягнулося, внаслідок чого, як мені було сказано Пасенюком О.М. під час телефонної розмови, що повернулись матеріали відносно мене у Вищий адміністративний суд України без розгляду. Одночасно Пасенюк О.М. в телефонній розмові повідомив мене, що і дальше буде підтримувати мою кандидатуру на посаду голови суду, для цього потрібно вчинити ще деякі дії і мені необхідно приїхати до нього.

Через деякий час я, попередньо узгодивши по телефону, приїхав до Пасенюка О.М. щоб вияснити ситуацію з моїм призначенням на посаду голови суду. Пасенюк О.М. прийняв мене у своєму службовому кабінеті та сказав, що є певні труднощі з проходженням моїх документів через працівників Секретаріату Президента України, йому потрібні додаткові кошти, а саме 100 тис. євро, після чого він знову займеться скеруванням моїх документів в Секретаріат Президента України повторно.

Після цієї розмови я зустрівся з товаришем, однокурсником Олександром Павленком, який на той час займався бізнесом, був Генеральним директором страхової компанії «Універсальна» та попросив його позичити 100 тис. євро на вирішення моїх особистих питань, пов’язаних з моїм призначенням на посаду голови апеляційного суду, що саме таку суму в мене вимагиє Пасенюк О.М.

О.Павленко сказав мені, що постарається мені допомогти, дати мені свої особисті з його рахунку гроші, але не євро, а в доларах США еквівалентно до євро.

Пройшов якийсь час і О.Павленко передзвонив мені та сказав, що я можу приїхати в м. Київ, в його офіс, що знаходиться в кінці вул. Орлика у м. Києві на протилежній стороні до вул. Шовковичної і взяти обумовлені гроші. Літом 2006 р. в кабінеті офісу О.Павленка я отримав в конверті 130 тис. доларів США. Гроші були в упаковках по 10 тис. доларів в купюрах по 100 доларів. З конверта я витягнув одну упаковку а саме 10 тис. доларів США, після чого по телефону домовився з Пасенюком О.М., щоб він мене прийняв. Узгодивши з ним годину, я прийшов у Вищий адміністративний суд України, в приймальню до голови суду і був ним прийнятий. В кабінеті голови суду на вимогу Пасенюка О.М. я передав йому 120 тис. доларів США в конверті жовтого кольору, який він взяв та положив у шухляду стола, повідомивши мені, що буде вдруге подавати мої документи в Секретаріат Президента України та підтримувати мою кандидатуру на посаду голови апеляційного суду на Раді суддів.

Мої документи вдруге були подані Пасенюком О.М. на Раду суддів адміністративних судів України, ним підтримані і подані в Секретаріат Президента України.

Знаючи, що Секретаріат Президента України буде консультуватись з губернатором Львівської області, на той час Петром Олійником з приводу погодження кандидатури на посаду голови суду, я звернувся до знайомого адвоката — бізнесмена В.Косенко з проханням вияснити в П.Олійника, через своїх знайомих його відношення до моєї кандидатури на посаду голови суду. Через деякий час В.Косенко повідомив мені, що П.Олійник, який уже підтримував на цю посаду З.Котика, тепер не буде заперечувати проти моєї кандидатури.

В той час, коли мої документи знаходились в Секретаріаті Президента України на вивченні, В.Косенко повідомив мені, що в нього є інформація про те, щоб я став головою суду представники Секретаріату Президента України, які вирішують це питання і доповідають Президентові України кандидатури будуть хотіти за позитивне рішення 1 млн. доларів США, в крайньому випадку 700 тис. доларів США, і якщо буде потрібно, то він готовий допомогти мені дістати ці гроші, порадившись з О.Павленком, я відмовився від продовження такої розмови, а не тільки вчинення якихось дій по цьому питанню.

Після цього мені передзвонив О.Пасенюк, який сказав, що мої документи, як і інших кандидатів, ще вивчаються в Секретаріаті, а тому я повинен приїхати до нього з суддею, якого можна подати на посаду виконуючого обов’язки голови апеляційного суду, щоб зареєструвати юридичну особу апеляційний суд та виробити печатку, статут, почати приймати людей на роботу.

У зв”язку з цим я приїхав у м. Київ з суддею Улицьким В.З. Ми були на співбесіді з Пасенюком О.М., який повідомив мене, що працює по питанням мого призначення на посаду голови суду, документ ще вивчається, а зараз необхідно в терміновому порядку призначити виконуючого обов”язки голови суду, який в майбутньому може бути призначений заступником голови суду.

Таким чином виконуючим обов’язки був призначений Улицький В.З.

Через деякий час, восени 2006 р. через відділ кадрів Вищого адміністративного суду України я був викликаний в Секретаріат Президента України де в різних відділах проходив співбесіди і уточнення моїх даних трудової діяльності, та проходив співбесіду у першого заступника Голови Секретаріату Президента України Яценюка А.П., який сказав, що буде доповідати мої матеріали Президенту України.

У листопаді 2006 р. я був призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду та почав проводити організаційні заходи по започатткуванню роботи Львівського апеляційного адміністративного суду.

Зимою 2006-2007 р., виконуючи вказівки Пасенюка О.М. я зустрічав його та організовував його відпочинок в селі Славське Сколівського району Львівської області де він катався на гірських лижах разом зі своїми друзями та проживав на базі «Динамо» с. Славське, а я оплачував всі їхні витрати пов’язані з відпочинком.

Зимою 2007-2008 р. Пасенюк О.М. також відпочивав с. Славське зі своїми багаточисленими друзями, проживав на базі «Динамо», катався з ними на гірських лижах, а я оплачував їхні витрати по відпочинку. Так як це вимагало значних витрат то я просив В.Косенко допомогти мені в організації цих відпочинкових турів О.Пасенюка, і він мені допоміг в цьому організацією транспорту, частково оплати проживання друзів Пасенюка О.М., закупівлі продуктів та організації відпочинку за межами с. Славське.

Саме в цей час в присутності В.Косенко Пасенюк О.М. дав мені вказівку знайти для нього земельну ділянку в Карпатах, це могла бути закинута база відпочинку з метою будівництва там готелю та зайняття бізнесом,

Організовуючи зимові відпочинки Пасенюка О.М. в с.Славському з його друзями, яких було біля 10 чоловік, одні приїжджали інші від’їджали, я ніс особисті матеріальні затрати на ці відпочинки, оплачуючи в с. Славському на. базі «Динамо» гроші за проживання директору бази п.Володимиру. В цьому мені частково допомагав В.Косенко. Коли ж Пасенюк О.М. поселився в приватному готелі на в’їзді в с. Славське біля «Смерекової хати» то мені оплачувати допомагав М.П. Кушнерик.

Зимою 2008 р. у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду проходила підсумкова нарада роботи суду за 2007 р. так як суд почав працювати як судовий орган по здійсненню правосуддя з квітня 2007 р., і хоча куратором суду згідно рішення президії Вищого адміністративного суду України був призначений голова Ради суддів Вищого адміністративного суду України Матолич С.В. він повідомив мене, що Пасенюк буде особисто займатися Львівським апеляційним адміністративним судом. Він, як куратор, проводити наради та навчання не буде, так як йому не дали на це вказівки, а підсумкову нараду, а можливо і інші наради та підведення підсумків роботи буде проводити Голова Вищого адміністративного суду України.

При проведенні цієї підсумкової наради зимою 2008 р. я зустрічав та поселяв Пасенюка О.М. з його друзями, які приїхали відпочивати та кататись на гірських лижах в Карпатах, попередньо в готелі «Жорж» м. Львова разом з Улицьким В.З., а пізніше в с. Славське Сколівського району Львівської області…До того ж, в саме цей приїзд Пасенюк повторив свою вимогу про підшукання йому земельної ділянки в гірський курортній місцевості Карпат з метою побудови готелю біля гірськолижного витягу з хорошою, розвиненою інфраструктурою…

Продовжуючи покази з приводу вказівки Пасенюком О.М., даної мені як голові суду, щодо підшукання для нього земельної ділянки, повинен сказати, що я усвідомлював, що в разі невиконання цієї вимоги я можу позбутися посади голови апеляційного адміністративного суду, а в разі незрозумілої реорганізації апеляційного суду то і можливо посади судді, так як не буде самого апеляційного суду.

У зв’язку з цим я повинен був або знайти та організувати Пасенюку О.М. оформлення земельної ділянки, на ту особу, яку він вкаже, або надати йому гроші на покупку цієї земельної ділянки в курортній місцевості Карпат для побудови готелю та зайняття бізнесом з розвиненою інфраструктурою та з наявністю в поблизості хорошого витягу для зайняття гірськолижним спортом.

Хочу нагадати, що такі вимоги були поставлені мені, як майбутньому голові апеляційного суду при прийнятті мене на роботу, тобто виконувати вказівки і вимоги голови Вищого адміністративного суду України.

У зв’язку з цим про потребу підшукання земельної ділянки в районі гірськолижного курорту «Буковелі» весною 2008 р. я звернувся до голови Івано- Франківського окружного адміністративного суду Черепія П.М.

При цьому я не говорив йому для кого та чому потрібна ця земельна ділянка. Я вважав, що він не повинен знати обставини пов’язані з вказівкою Пасенюка О.М.».

Разом з тим, коментуючи оприлюднені у засобах масової інформації факти щодо одержання ним хабарів від І.Зварича, О.Пасенюк зазначив: «Груба фальсифікація. Зварич не підтверджував подібних «фактів» ні на слідстві, ні в суді. А якщо припустити, що такі показання є, то отримані вони були під тиском, із застосуванням погроз та обіцянками свободи…» («Сегодня», 1 грудня 2011 р.). Хоча в іншому випадку, відповідаючи на твердження журналіста про те, що є відповідні протоколи допитів І.Зварича, О.Пасенюк відреагував так: «Ну так що, що є?» («Українська правда», 30 листопада 2011

р.).

Мною, у порядку ст. 19 Закону України «Про статус народного депутата України», отримано інформацію про те, що у ході розслідування кримінальної справи по обвинуваченню І.Зварича слідчими Генеральної прокуратури та Служби безпеки України були отримані оперативні матеріали та процесуальні докази про неодноразове одержання головою Вищого адміністративного суду України О.Пасенюком хабарів від голови Львівського адміністративного апеляційного суду І.Зварича, які були достатніми для порушення кримінальної справи щодо О.Пасенюка за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Показання про це дав І.Зварич, з цього приводу було проведено допит О.Пасенюка, очна ставка між О.Пасенюком та І.Зваричем, а також відтворення обстановки та обставин одержання О.Пасенюком хабарів від І.Зварича у службовому кабінеті голови Вищого адміністративного суду України. Ці дані відображені у протоколах відповідних слідчих дій, хід яких фіксувався на відео. Факти отримання О.Пасенюком хабарів від І.Зварича також були зафіксовані в оперативних матеріалах Служби безпеки України.

Незважаючи на численні повідомлення засобів масової інформації про факти давання І.Зваричем хабарів О.Пасенюку (що відповідно до вимог статті 94 КПК України є поводом для порушення кримінальної справи) і їхній великий суспільний резонанс, Генеральна прокуратура України жодного разу офіційно не повідомляла суспільство про вказані факти та процесуальні рішення, які по них було прийнято.

Викладене дає підстави зробити висновок про те, що виявлені у процесі розслідування справи по обвинуваченню І.Зварича факти одержання О.Пасенюком хабарів були приховані і їм не було дано належної правової оцінки…»

У запиті я звернув увагу Генерального прокурора Пшонки на те, що «це не поодинокі випадки не реагування керівництвом Генеральної прокуратури України на заяви громадян, публікації у пресі та мої депутатські запити (звернення) про злочини, вчинені високопосадовими особами нинішньої влади».

Відповідно до своїх повноважень як народного депутата, керуючись ст. 86 Конституції, статтями 15, 17 Закону «Про статус народного депутата України» та статтями 94, 97 КПК України, я вимагав від Пшонки повідомити мені про наступне:

«1.Чи відповідає дійсності оприлюднена ЗМІ інформація про давання І.Зваричем показань відносно О.Пасенюка про отримання ним хабарів?

Чи є опубліковані матеріали кримінальної справи по обвинуваченню І.Зварича копіями справжніх протоколів його допитів?

Чи проводились слідчі дії слідчими Генеральної прокуратури України чи за їхнім дорученням іншими працівниками правоохоронних органів з приводу показань І.Зварича стосовно давання ним хабарів голові Вищого адміністративного суду України О.Пасенюку, у тому числі:

допит О.Пасенюка;

очна ставка між І.Зваричем та О.Пасенюком ;

відтворення обстановки і обставин події (давання-одержання хабара) за участю І.Зварича та О.Пасенюка у службовому кабінеті голови Вищого адміністративного суду України О.Пасенюка з фіксацією на відео;

Чи було проведено належну перевірку оперативним та слідчим шляхом показів І.Зварича стосовно давання хабарів О.Пасенюку? Йдеться про встановлення прямих або непрямих доказів того, що такі факти справді мали місце, зокрема з’ясування того:

чи був І.Зварич у вказаний ним період давання ним хабарів О.Пасенюку у м.Києві, чи відвідував у цей час приміщення Вищого адміністративного суду України, чи мав при цьому зустріч з О.Пасенюком (це досить просто встановлюється за допомогою документів про відрядження, проїзних документів, показів свідків тощо);

чи перебував О.Пасенюк у вказаний І.Зваричем період у Львівській області у с. Славське на відпочинку, чи проживав на місцевій базі «Динамо» або в іншому готелі, чи відвідував його там І.Зварич, хто і у який спосіб оплачував відпочинок О.Пасенюка у с. Славське (це також з’ясовується досить легко — за допомогою документів про відрядження О.Пасенюка чи його відпустку, проїзних документів, документів про оплату за проживання, показів свідків тощо).

Чи приймалися процесуальні рішення у рамках кримінальної справи по обвинуваченню І.Зварича чи окремо від неї щодо фактів давання І.Зваричем хабарів О.Пасенюку, у тому числі рішення про відмову у порушенні кримінальної справи щодо О.Пасенюка з підстав відсутності події чи складу злочину у діях О.Пасенюка? Якщо такі рішення приймалися, то якою посадовою особою і коли?

За повідомленнями засобів масової інформації про неодноразове одержання головою Вищого адміністративного суду України О.Пасенюком хабарів від голови Львівського адміністративного апеляційного суду І. Зварича вирішити у порядку статей 94 та 97 КПК України питання про порушення кримінальної справи стосовно О.Пасенюка за ч. 3 ст. 368 КК України.

У разі підтвердження фактів одержання у ході досудового слідства у справі І.Зварича даних про одержання хабарів О.Пасенюком та не прийняття за ними відповідного процесуального рішення (у тому числі приховування таких матеріалів чи знищення їх оригіналів) дати правову оцінку слідчим та прокурорам, які були причетні до такої незаконної оборудки з матеріалами кримінальної справи, так як в діях яких можуть вбачатися ознаки зловживання владою або службовим становищем (ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), приховування злочину (ст. 396 КК України), а також порушити питання про звільнення О.Пасенюка з посади судді Конституційного Суду України.

Якщо показання І.Зварича стосовно О.Пасенюка були отримані «під тиском, із застосуванням погроз та обіцянками свободи», як це припускає (чи стверджує?) О.Пасенюк, то вирішити питання про порушення кримінальної справи щодо тих посадових осіб Генеральної прокуратури України, які домоглися таких показань від І.Зварича під тиском та погрозами».

У зв’язку з великим громадським резонансом, викликаним розглядом кримінальної справи і засудженням Зварича, я попросив Генерального прокурора Пшонку «взяти на особистий контроль хід розгляду депутатського запиту і про результати його розгляду повідомити мене за його особистим підписом».

Через деякий час з Генпрокуратури надійшла відповідь, що запит перевіряється і про результати його перевірки мене буде проінформовано.

Але про кінцеві результати перевірки і, які були прийняті процесуальні рішення відповіді я так і не отримав.

У зазначеній публікації Віктор Трепак наголосив, що у справі Зварича «Було проведено допит Пасенюка, його очна ставка зі Зваричем, відтворення обстановки та обставин подій у робочому кабінеті Пасенюка, які фіксувалися на відео і в протоколах цих процесуальних дій.

Як людина, яка стояла біля витоків справи Зварича і здійснювала оперативне супроводження її розслідування, можу підтвердити, що слідчі “працювали” по Пасенюку. Понад те, вони були переконані в тому, що розслідування в цій частині має судову перспективу. Однак цього не сталося.

За вказівкою керівництва ГПУ з матеріалами, які стосувалися Пасенюка, було пророблено певні юридичні маніпуляції — їх було виділено в кілька окремих справ і спрямовано для розслідування до прокуратур західних областей.

Крім того, один із заступників генпрокурора відкликав постанови слідчих про проведення необхідних експертиз за цими матеріалами. Зрозуміло, що такого рішення керівництво ГПУ не могло ухвалити без вказівки з самого верху.

Вважаю, що нині є всі можливості для того, щоб “реанімувати” ці справи і провести їх повне, всебічне, об’єктивне розслідування, встановивши істину і поставивши в них правову крапку.

Як на мене, у цьому має бути зацікавлений і сам Пасенюк, оскільки тоді він спростовував цю інформацію».

Опубліковані у ЗМІ відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, згідно з вимогами КПК України, повинні бути обов’язково внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а орган, якому підслідний злочин — зобов’язаний розпочати розслідування.

У ЗМІ я не зустрічав офіційного повідомлення НАБУ про початок розслідування за фактом публікації Трепака щодо одержання хабарів Пасенюком та інших діянь, які мають ознаки кримінального правопорушення, викладених у його публікації та у моєму депутатському запиті від 2 грудня 2011 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства, розслідування злочинів, передбачених спи 368 КК України, вчинених суддями (головами судів) є виключною компетенцією і підслідністю НАБУ.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 214 КПК України прошу Вас:

Прийняти та невідкладно (але не пізніше 24-х годин) зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості, які містяться у публікації екс-першого заступника голови Служби безпеки України Віктора Трепака «Чому не тоне Пасенюк ? Історія судді, незамінного для чотирьох президентів» («Дзеркало тижня. Україна», № 17 від 12 травня 2017 року) та у моєму депутатському запиті від 2 грудня 2011 року ( копія якого додається) щодо отримання неодноразово хабарів в особливо великих розмірах колишнім головою Вищого адміністративного суду України Пасенюком Олександром Михайловичем.

Винести постанову про початок досудового розслідування за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст.368 КК України (одержання хабара) та присвоїти номер кримінального провадження. 

Допитати у справі як свідків мене і В.Трепака, «який стояв біля витоків справи Зварича і здійснював оперативне супроводження її розслідування, може підтвердити, що слідчі «працювали» по Пасенюку і були переконані в тому, що розслідування має судову перспективу».

Зі змістом ст. 383 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ознайомлений і підтверджую це своїм підписом:

За результатами розслідування прийняти рішення згідно з чинним законодавством, винних поадових осіб притягнути до встановленої законом відповідальності.

По завершенні досудового слідства, у випадку підтвердження отримання Пасенюком О.М. хабарів або вчинення злочинів іншими посадовими особами, справу скерувати до Суду для розгляду по суті і прийняття законного правосудного рішення.

Прошу Вас невідкладно надати мені письмову відповідь, у якій відповідно до вимог ст.ст. 60 і 214 КПК України, вказати дату реєстрації заяви про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст.368 КК України, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, дату початку кримінального провадження і його номер.

Додаток: матеріали на 38 арк.

З повагою,

ГЕРОЙ УКРАЇНИ,

ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ, ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ, 

ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ II — VI СКЛ., ЧЛЕН ПАРЄ (2006-2010рр.) 

Но и на это заявление внятной реакции не последовало. Неужто Пасенюк и ему подобные действительно «бессмертны»? Это мы еще проверим.

(продолжение следует) 

Сергей Никонов, «ОРД